Щоб зменшити ожиріння, потрібні силові тренування

Красива і струнка фігура – це мрія, яка постійно супроводжує більшість із нас. І не менш часто, разом із тим, хвилюють думки про те, що так важко втриматися у формі, особливо коли заняття спортом так і не увійшли у звичку. Однак якщо стимул, аби виглядати краще, все таки перемагає, боротьба із збільшенням об’ємe талії розпочинається. Нове дослідження пропонує розумну пораду: порівняно з аеробним навантаженням, щоденні тренування з обтяженням більш ефективні для позбавлення від черевного жиру.

Як відомо, перше, що люди роблять у спортзалі, аби схуднути, це встають на бігову доріжку. Але нове дослідження, опубліковане в журналі Obesity, рекомендує почати із силового тренування. Центри з контролю та профілактики захворювань (CDC) зазначають, що в ожирінні відіграє роль велика різноманітність факторів, ускладнюючи проблему з надлишковою вагою.

Хоча маса тіла є результатом наших генів, обміну речовин, навколишнього середовища і культури, ожиріння відбувається внаслідок енергетичного дисбалансу – простіше кажучи: коли ми вживаємо більше калорій, ніж спалюємо.

Тим не менше, оскільки поведінка та навколишнє середовище також відіграють роль в ожирінні, Центри з контролю та профілактики захворювань рекомендують звернути на них увагу з профілактичної точки зору.

Провідний автор дослідження Ранія Мекарі з кафедри харчування Гарвардської школи суспільної охорони здоров’я (HSPH), говорить про важливість здорового об’єму талії: «Оскільки старіння пов’язано із саркопенією, втратою маси скелетних м’язів, для оцінки здорового старіння спиратись на масу тіла недостатньо. Вимірювання об’єму талії є кращим показником здорового стану тіла у людей старшого віку».

Оскільки попередні дослідження були сфокусовані на конкретній групі учасників – наприклад, з надлишковою вагою або діабетом другого типу – та недовготривалій кількості часу, дали суперечливі результати, Мекарі та її команда використали велику вибірку здорових людей, з широким діапазоном індексу маси тіла (ІМТ), впродовж тривалого часу. Дослідники вивчили 10500 здорових чоловіків в США у віці старшому 40 років, які взяли участь у дослідженні, в період 1996-2008 років. Після оцінки фізичної активності, об’єму талії і маси тіла чоловіків, вчені проаналізували зміни в їх рівні активності впродовж 12-літнього періоду та як він вплинув на об’єм талії.

Коротка інформація про ожиріння:

Існує думка, що доросла людина з ІМТ 30 і більше страждає на ожиріння;

Великий об’єм талії – фактор ризику захворювань, пов’язаних з ожирінням;

Огрядні люди знаходяться групі ризику розвитку декількох захворювань, в тому числі цукрового діабету 2 типу, захворювань серця, раку та гіпертонії.

Результати показали, що чоловіки, які збільшили кількість навантажень з обтяженням на 20 хвилин на день, мали менший коефіцієнт збільшення талії впродовж періоду часу (-0,67 см), порівняно з тими, хто збільшив своє аеробне навантаження до 20 хвилин на день (-0,33 см) або хто збільшив свою фізичну активність під час дозвілля (садівництво, підйом сходами) (- 0,16 см). Не дивно, що ті, хто вели малорухливий спосіб життя, в тому числі перед телевізором, набрали вагу та збільшили об’єм талії. Окрім цього, поєднання тренувань з обтяженням та аеробними навантаженнями дає кращі результати, говорять дослідники.

«Заняття силовими тренуваннями, або в ідеалі, поєднання їх з аеробними вправами, може допомогти людям похилого віку зменшити кількість жиру у черевній порожнині при збереженні м’язової маси», – додає Мекарі.

Професор Френк Ху, старший автор з Гарвардської школи охорони здоров’я, говорить: «Це дослідження підкреслює важливість тренувань з обтяженням для зменшення жиру в ділянці живота, особливо серед людей похилого віку. Для підтримання здорової ваги і талії важливо поєднувати силові вправи та аеробні вправи».

Фото з мережі Інтернет

Джерело: Mekary RA, Grøntved A, Despres JP, De Moura LP, Asgarzadeh M, Willett WC, Rimm EB, Giovannucci E, Hu FB. Weight training, aerobic physical activities, and long-term waist circumference change in men. Obesity. 2015, vol.23, N.2, pp.461-467